Accept у Б1 виступили на ура

У залі зібралася зовсім різношаста публіка. Тут були й зовсім уже літні рокери, які самі годяться у ровесники музикантам, і молоді довговолосі шанувальники гурту, і серйозні чоловіки з жінками, надто офіційно одягнені для такого роду заходів, мабуть, з роботи поспішали на концерт. До початку виступу зал лякав своєю порожнечею, у кращому разі він був заповнений тільки наполовину, але коли згасло світло і зазвучав перший гітарний риф, відразу утворилася товкучка, зал наповнився миттєво.

Концерт розпочався з класичної пісні “Metal Heart” із соло, що переходить у п’єсу Бетховена “До Елізи”, гітарист Вольф Хоффманн взагалі дуже любить перегравати класику на електрогітарі, не обійшлося без неї і цього разу. Пролунала і “Болеро”, і уривок із “Танцю з шаблями”, і “У печері гірського короля”. Група грала з таким запалом і потужністю, яку розпещена московська публіка давно вже не бачила, з такою подачею може грати лише група рівня Accept! Як мінімум. Пісні з нового альбому були прийняті так само палко, як і класичні пісні гурту. До кінця виступу абсолютно вся зала стояла на вухах, навіть ті, хто прийшли на концерт для галочки вже і підспівували, і плескали, і стрибали, і показували фірмову металеву “козу”. Гурту не дали спокійно піти зі сцени, спільними зусиллями глядачів групу вмовили зіграти на біс, прозвучала класична “I’m A Rebel”, Торнільйо побажав усім гарного вечора і музиканти пішли, але не тут-то було! Глядачі і цього разу не захотіли відпускати групу – ясна річ! І останнім номером прозвучала пісня “Balls to the Wall” – найсильніша пісня гурту, найпотужніший гімн, де глядачі самі без підказок хором затягли головний приспів. Гурт щедро закидав публіку медіаторами, а після виступу барабанщик Штефан Шварцманн за традицією кинув барабанні палички до зали. Після концерту всі бажаючі могли поспілкуватися з музикантами та отримати автограф. Ніхто не пішов із концерту незадоволеним!